Ярослав Борисович Лопатинський (*9 листопада 1906 — †10 березня 1981) — український математик, академік АН Української РСР (з 1965), член-кореспондент (з 1951).
Ярослав Борисович народився в м. Тбілісі, виховувався в родині свого діда Льва Григоровича Лопатинського, професора філології. Закінчивши в 1926 р. Бакинський університет, Ярослав Борисович викладав у цьому університеті і Бакинському політехнічному інституті. У 1946 р., після захисту докторської дисертації, він переїздить до Львова. Я.Б. Лопатинський є організатором кафедри диференціальних рівнянь Львівського університету та семінару з диференціальних рівнянь, який швидко стає центром математичного життя Львова. З 1963 р. по 1965 р. Ярослав Борисович працював в Московському інституті нафтохімічної і газової промисловості, а потім з січня 1966 р. і до кінця життя він працює в Донецьку. Тут він став одним з організаторів створеного в 1965 р. Інституту прикладної математики і механіки АН УРСР та Донецького державного університету. В цьому університеті він був засновником та першим завідувачем (з 1966 р. до 1971 р.) кафедри «Диференціальних рівнянь та диференціальної геометрії».
Ярославу Борисовичу Лопатинському належить багато наукових результатів. З його ім’ям пов’язані вивчення загальних еліптичних систем рівнянь з частинними похідними, розробка для цих систем методів теорії потенціалу. Ним побудовані локальні фундаментальні розв’язки загальних еліптичних систем і наведено різні їх застосування до дослідження властивостей розв’язків цих систем. Ярослав Борисович є засновником теорії загальних граничних задач для лінійних еліптичних систем. Він встановив умову зведення загальної граничної задачі до регулярної системи інтегральних рівнянь фредгольмівського типу, відому нині в літературі, як «умова Лопатинського». Ярослав Борисович є автором важливих результатів про розв’язність мішаних задач для загальних систем диференціальних рівнянь гіперболічного типу, про застосування методів Морса до варіаційних еліптичних задач, також йому належать результати в цілому ряді інших напрямків.
В останні роки життя Ярослав Борисович вів велику науково-організаційну роботу. Він був одним з ініціаторів регулярного проведення на базі Інституту прикладної математики і механіки АН УРСР всесоюзних конференцій з диференціальних рівнянь. Перша така конференція відбулася в 1979 р. (див. Я.Б. Лопатинский, И.И.Данилюк, И.В. Скрыпник, “Донецкая конференция по дифференциальным уравнениям в частных производных”, УМН, 35:1(211) (1980), 235–240). Ярослав Борисович був головою Оргкомітету цієї конференції. Друга конференція (див. И.В. Скрыпник, И.И. Данилюк, А.И.Марковский, З.О. Мельник, “Конференция по дифференциальным уравнениям в частных производных”, УМН, 37:2 (224) (1982), 263–268), проведена в 1981 р. спільно з Львівським університетом, була присвячена його пам’яті.
З 1978 р. ІПММ АН УРСР почав щорічну публікацію тематичних збірників, присвячених рівнянням з частинними похідними. Редактором чотирьох збірників був Я.Б. Лопатинський.
Діяльність Ярослава Борисовича була високо оцінена в СРСР. Він був нагороджений орденами Леніна, Жовтневої революції і медалями. Цикл його робіт «Теорія загальних граничних задач для лінійних еліптичних рівнянь» був відзначений Державною премією УРСР в 1978 р.
Багато часу і сил приділяв Ярослав Борисович вихованню молодих вчених. Серед учнів Ярослава Борисовича понад сорок кандидатів наук і десять докторів наук.
Меморіальна дошка Я.Б. Лопатинського встановлена на стіні будівлі ІПММ НАН України у м. Донецьк.
Основні публікації Лопатинського Я.Б.: